Дослідники з Угорщини та Швеції стверджують, що їм вдалося відшукати відповідь на питання, яким чином у зебр з’явилися їх характерні чорно-білі смуги.

Шляхом експериментів учені прийшли до висновку, що смуги потрібні тваринам для того, щоб уберегтися від кровосисних комах.

У статті біологи пишуть, що вузькі смуги роблять зебру «непривабливою» для ґедзів і гедзів. Ключ до розгадки полягає в тому, як поцяткована смугами поверхня відбиває світло.

Скептики у відповідь задається зустрічним запитанням, чому з усього безлічі тварин, які страждають від настирливих комах, смугаста забарвлення зустрічається тільки у зебр.

«Ми почали з вивчення коней чорної, гнідий та білої масті, – пояснює Сьюзан Акессон з Університету Лунда, учасниця міжнародної наукової групи, яка провела дослідження. – Виявилося, що чорний і забарвлення гнідий дає горизонтальну поляризацію світла».

Подібний ефект робить темних коней вельми привабливими для мух. Вивчення зародків зебри показало, що спочатку вони мають чорне забарвлення, набуваючи білі смуги з часом. За словами вчених, відбитий від темної кінської шерсті світло, що потрапляє в поле зору голодного ґедзя, поширюється в горизонтальній площині – як змія, яка рухається, не відриваючи тіла від поверхні.

Доктор Акессон з колегами виявила, що гедзів вельми привертають саме такі, «плоскі» світлові хвилі.

Світлий окрас дає при відображенні неполяризоване світло, каже Акессон. Хвилі неполяризованого світла поширюються у всіх площинах і привертають увагу комах в набагато меншому ступені. Як результат, білі коні значно менше страждають від гедзів, ніж їх темні родичі.

«Ми створили експериментальний стенд, на якому встановили дошки, пофарбовані в різні кольори», – розповіла Акессон в інтерв’ю Бі-бі-сі. Дошки були пофарбовані в чорний, білий кольори, а також поєднання білих і чорних смуг різної ширини, і встановлені на коневодческой фермі в сільській місцевості в Угорщині.

«Ми нанесли на дошки клейкий склад і почали рахувати, скільки комах приверне кожна з них», – згадує вона.

Як виявилося, на смугасту поверхню, найбільш близьку до природної фарбуванні зебри, налипало значно менше число кровосисних, ніж на інші – менше, ніж на білу, отражавшую неполяризоване світло.

Це виявилося несподіваним, оскільки на смугастій поверхні все одно є темні ділянки, які відображають горизонтально поляризований світло.

Однак чим більш вузькими – і більш «зеброподобными» – були смужки, тим менше вони цікавили комах.

Щоб випробувати реакцію гедзів на більш реалістичні, об’ємні тіла, вчені поставили в поле липкі моделі коней у натуральну величину – одну гнідого, одну чорну, одну білу і одну смугасту – як зебра.

Дослідники збирали прилиплих до їх моделям комах кожні два дні і в результаті виявили, що до смугастої ґедзі клеїлися менше всього.

Існує безліч теорій, що пояснюють наявність смуг у зебр. На думку одних вчених, кількість смуг у великому стаді збиває з пантелику хижаків. Інші наводять аргументи на користь того, що смуги допомагають регулювати теплообмін. На думку третіх, смуги потрібні зебрами, щоб пізнавати один одного, повідомляє BBC.